Діючий до 1 січня 1998 року План рахунків бухгалтерського обліку банків не відповідав методології фінансового обліку, з огляду на те, що його концепції в Україні, як і в інших пострадянських державах, просто не існувало. Загалом організація фінансового обліку в Україні та співставність фінансової звітності у міжнародному контексті отримали поштовх тільки у процесі реформування бухгалтерського обліку. Втім, принципові питання стосовно основоположних моментів організації і методології вітчизняного фінансового обліку ще до кінця не вирішені. Загалом вони стосуються: побудови такого Плану рахунків, на основі якого можливе ведення фінансового і управлінського обліку одночасно; застосування гнучких методик оцінки і обліку об’єктів; організації фінансового обліку. Певною мірою зазначені проблеми стосовно суб’єктів підприємницької діяльності знайшли відображення у дослідженні Миронової О.А. “Фінансовий облік у системі управління” [58]. Зокрема вона зазначає, що основу організації фінансового обліку мають формувати загальноприйняті категорії і принципи бухгалтерського обліку, відтак загалом це визначає його базову модель. [58, с. 16] Фінансовий облік як цілісність формують дві його частини: безпосередньо облік, що формує інформацію про стан і зміни об’єктів обліку, і фінансова звітність, показники якої узагальнюють цю інформацію. Як видно, знову судження підходять до рахунків бухгалтерського обліку, що, безперечно, є робочим інструментом фінансового обліку. Попередній матеріал свідчить, що в умовах реформування бухгалтерського обліку при побудові Плану рахунків має застосовуватись єдиний методичний підхід — міжнародні бухгалтерські стандарти. Загалом цей підхід витримано при формуванні Плану рахунків обліку в банківській системі України. Передусім структура рахунків забезпечує облік операцій засобами нових облікових (фінансових) інструментів — методів нарахування, резервів та переоцінювання активів. Це дає підстави зазначені облікові інструменти прямо ув’язати із певними, а на практиці досить суттєвими, змінами у методології обліку. Отже, при побудові Плану рахунків враховано вимоги (принципи, припущення) міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Загалом рахунки теорією бухгалтерського обліку визнаються як елемент його методу. З іншого боку, бухгалтерський облік оперує великою кількістю об’єктів, що підпадають під обліковий процес. Ця сукупність через систему рахунків впорядковується, відтак класифікується за певними ознаками. Класифікація не зводиться до простого впорядкування фіксованого набору бухгалтерських рахунків, а означає конструювання системи рахунків, що грунтується на дослідженні фінансово-господарської діяльності банків, аналізу потреби в інформації для її відображення і вияву можливостей отримання цієї інформації. З огляду на те, що побудова Плану рахунків ураховує норми і правила МСБО, виникає питання, чи правомірно вважати МСБО методом бухгалтерського обліку, і який вплив у цьому разі він має на План рахунків. Отже, методи обліку є складовим елементом його методології, відтак формування Плану рахунків здійснюється з позицій загальної методології обліку, яка у даному дослідженні прямо спирається на МСБО. Водночас при побудові Плану рахунків також враховано певні методичні аспекти. Якщо методологія виокремлює складові нової ідеології обліку — принципи: нарахування, резервів, переоцінювання, - то розвиток методики відносно побудови Плану рахунків включає такі аспекти: впровадження мультивалютного режиму дії рахунків; поширення методики подвійного запису на позабалансові рахунки; деталізація інформації, нагромадженої за рахунками чинного Плану рахунків через механізм загальних і спеціальних параметрів аналітичного обліку та аналітичних рахунків; введення до системи рахунків низки контррахунків (контрактивних та контрпасивних). Загалом план рахунків фінансових банківських установ — систематизований перелік рахунків фінансового обліку, що використовується для реєстрації господарських операцій. Він зумовлює відображ...